гуляли сьогодні з О, Т та І.Т. і все було класно,і все було добре.пішли на фільм "Озброєні та небезпечні".насміялись ми звісно.справді класний фільм, особливо в українському озвученні.потім пішли в Гармидер на коктейлі.а потім… а потім мене понесло.Таня почала докопуватись: що, чому і як.Потім почала мене жаліти, через що я на неї розізлилась.Якщо мене жаліти, коли я плачу, то мене прориває ще більше.В результаті я просто попросила їх відпустити мене додому.Вони почекали, поки приїде моя маршрутка і пішли додому.це мило, що вони не пішли далі гуляти без мене, а всі розійшлись по домам.вже під будинком я зустрілась з С. Ми з ним колись були найкращими друзями, а зараз так рідко бачимось.він змінився, в кращу сторону.і все такий ж милий і хороший.поговорили з ним.мене врятувало те, що було вже дуже темно і він не побачив моїх заплаканих очей.допитувався куди я ділась і що робитиму коли прийду додому.добре було б з ним посидіти і поговорити, нам є що загадати.але явно не сьогодні, коли я "в стані розмитої свідомості". хм, я використала слова Б. як же ж мені його не вистачає!
а вже заходячи в під'їзд я побачила котика, чорного як ніч.і звісно ж я його покликала, а він підійшов, став так жадібно тертись об мої ноги,і я зірвалась… взяла те кошеня на руки, притулила до себе, стала під під'їздом і дала волю сльозам.потім не могла довго зайти в будинок, бо котик забігав за мною.вже в ліфті прирівняла себе до того котика: така ж самотня, нікому не потрібна і так само жадібно хочу любові.вдома взяла своє кошеня на руки, сіла з ним на підлогу і плакала.сльози капають на підлогу, а воно так зачудовано дивиться і не розуміє, звідки беруться ці краплинки на землі.і все це було б смішно, якби не було так сумно.