ох як я не люблю збиратись в дорогу. це як каторга для мене.
зараз складаю рюкзак, замовляю таксі і їду до Влада.
вирішила залишити Грету у нього.
а вранці від нього і поїду.
татові нічого не казатиму навіть. хоча йому і так байдуже.
подивилась погоду на ці дні в Бресті.
такий цікавий стан, як це завжди буває перед довгою дорогою, особливо в чужу країну)
боюсь щось забути, боюсь неправильно вдягтись, боюсь що щось піде не так…
хоча для чого цей негатив?
Брест чекає ^^
і як співає наш любий Вакарчук - Все буде добре :)
головне паспорт не забути :D