Міцно тримайся за вікна, чиясь солодка цікавосте!
На моєму даху вже давно нічого не росте.
Трос відв’язали були і дім мій відчалює
На глибину, де щось та й чекає…

Тихо ж бо, мій янголе,
Бо вже не сила.
Он скільки вільних антен
Пустило коріння в небо, ген!
Моя, чомусь, не пустила…

Досить вологих очей, вимрієш нового друга!
А твої ще сильні крила
Стрінуть чиїсь червоні вітрила.
Якір підняли були і дім покидає пороги.
Щось дощить в мені, але кличуть дороги.