вчора їздила з Танюшою, Ірою і Свєтою в с. Кривче до Кришталевої печери і в с. Нирків до Червоного водоспаду.
збирали медиків усіх курсів, а вони могли запрошувати друзів з собою. от дівчата і запросили мене)
сказати, що це було круто - це не сказати нічого :D
правда дорога туди була важкою :( частину дороги мені було дуже погано. дивно, адже я дуже часто подорожую, а тут раптом погано… але нічого, як сказала Таня "тут цілий автобус медиків, якщо щось, тебе буде кому рятувати" :D
ми познайомились з 4-ма хлопцями з третього курсу. вони забрали в мене безрукавку, а в Тані кеди. поки мені її не віддали, я ходила в куртці мого нового друга Юри, а Таню носив на руках Тарас)) ми влаштували собі фотосесію в автобусі) коли Юра ще на початку запитав, як нас звати, ми сказали, що ми дві Марусі :DD охохо, наржались ми тоді)
потім признались, що ми Таня і Аня :D
в печері ми були на глибині 40 м під землею і пройшли там 2,5 км. було дуже страшно і круто. у нас були червоні кінчики носів :) а ще я єдина з нашої компанії бачила кажанів. я дуже хотіла їх побачити і мені пощастило :)))
вони так мило спали великою зграйкою високо над головами *___* тільки я побоялась їх сфотографувати.
звідти ми поїхали до водоспаду, де зробили море крутезних фоток)) потім у нас був пікнік 3 години. ми розпалили багаття і їли, пили, кидались листям, дуріли і бігали)
потім ми фотографували захід сонця. було неймовірно гарно і романтично *___*
коли повертались дорогою назад, шофер включив нам на цілу гучність музику і ми всі почали співати) дехто навіть танцював в проході) вікна автобуса були дуже великі та низькі і тому чудово було видно зоряне небо. від цього настрій в мене піднявся ще більше)
потім у мене заболіла шия і Танюша почала робити мені масаж :D я відкинулась вперед, а Юра сів перед нами і просунув голову між двома кріслами. наші обличчя були максимально близько одне до одного. але я вдавала, що дивлюсь на небо. я відчувала його подих на своїй правій щоці і від цього в мене прискорено билось серце. я боялась, але водночас дуже хотіла залишитись з ним наодинці.
він мені здався найкращим з усіх хлопців, що були з нами. чому? та навіть тому, що коли я скривилась від болю в шиї, він одразу підбіг і почав розпитуватись що сталось і чи дуже мені боляче; тому, що вкривав мене своєю курткою, коли мені було холодно; тому що його голос був таким ніжним і водночас впевненим; тому що він дуже розумний, що про свідчили навіть його жести; але головне мабуть, це його очі. таких гарних блакитних очей з довжелезними віями я ще не бачила ніколи.
Свєта з Ірою на нас чогось розізлились і не говорили з нами всю дорогу. Таня казала, що вони нас приревнували до хлопців. Вона перелізла на два крісла вперед, подивитись, що дівчата роблять. а на її місце зразу сів Юра. цей момент я мабуть не забуду ніколи. я боролась між бажанням та принципами. і таки піддалась бажанню.
нас висадили в самому центрі біля цк медичного. і ми, втомлені, голодні але щасливі пішли прогулятись стометрівкою. а потім мене забрав Петька.
сьогодні я дивилась фотографії і мене переповнювали емоції. з'явилась нотка ностальгії. так захотілось повернутись у вчорашній вечір. не заходила нікуди, навіть не переглядала пошту. просто боюсь переконатись, що він мене не шукав в неті. навіть Танюші не дзвонила.
нехай буде як буде…
але ця подорож запам'ятається мені на довго *____*

за одну ніч мені стільки всього наснилось, що я довго згадувала, коли прокинулась, усі деталі сну)
але він був дуууже класним *-*
сподіваюсь, що він віщий)