це що, перші ознаки осінньої депресії?
все наче добре, але при цьому так тужливо, що аж плакати хочеться. і таке потужне бажання людей втрачених повертати, хоча довіри більше немає. і руки самі включають на мп3 пісні "по сумніше". і дощ за вікном не радує більше, а тільки наганяє сумні думки.
як з цим справитись? як встояти?
мені зовсім не хочеться переходити в цей пригнічений стан…

так багато, але водночас нічого